Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лучиця

Лучи́ця, -ці, ж. Раст. Chara vulgaris. ЗЮЗО. І. 116.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЧИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЧИЦЯ"
Бзюк, -ку, м. Раст. Sambucus Ebulus L. ЗЮЗО. І. 135.
Відкопати, -ся. Cм. відкопувати, -ся.
Домальо́вувати, -вую, -єш, сов. в. домалюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Дописывать, дописать красками. Шевч. 196.
Натарабанити, -ню, -ниш, гл. Набарабанить. Мені у млині вуха натарабанило.
Погарь Мѣсто, на которомъ сожженъ лѣсъ. Вх. Зн. 21.
Позмітати, -та́ю, -єш, гл. Сместь (во множествѣ).
Понестися, су́ся, сешся, гл. Понестись. Счеплються руками і мене вхоплють та й понесуться, регочучись, аж земля гуде. МВ. І. 87.
Почирятися, -ря́юся, -єшся, гл. Помѣняться. Вх. Уг. 262.
Свиноїзд, -да, м. Ѣздившій верхомъ на свиньѣ. К. ЧР. 339.
Угощати, -щаю, -єш, сов. в. угостити, -щу, -стиш, гл. Угощать, угостить. Кумом його до себе прохав, добре угощав. Н. п.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУЧИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.