Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лучиця

Лучи́ця, -ці, ж. Раст. Chara vulgaris. ЗЮЗО. І. 116.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЧИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЧИЦЯ"
Гнівник, -ка, м. Въ выраженіи: він мій гнівник. Онъ со мной въ ссорѣ. Желех.
Добіли́ти, -ся. Cм. Добіляти, -ся.
Жи́дик, -ка, м. Ум. отъ жид.
Її, їй, мѣст. Родит., винит. и дат. пад. отъ вона.
Колак, -ка, м. Клыкъ свиной. Вх. Лем. 426. Cм. кло, кловок.
Луци́пір, -ра, м. = люципер.
Обсміювати, -мї́юю, -єш, сов. в. обсміяти, -смію, -єш, гл. Осмѣивать, осмѣять. Судили, хвалили, трохи обсміювали. Левиц. І. 464.
Поліпшувати, -шую, -єш, сов. в. поліпшити, -шу, -шиш, гл. Улучшать, улучшить.
Посвітитися, -тимося, -титеся, гл. 1) Зажечься (во множествѣ). Мкр. Н. 25. Сами свічі посвітилися. Чуб. V. 837. 2) Зажечь огни. Було вже смерком, — по хатах вже посвітилися. Харьк.
Схрестити, -щу́, -стиш, гл. Скрестить. Просиділа Настя в кутку, схрестивши руки. МВ. ІІ. 45.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУЧИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.