Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лучиця

Лучи́ця, -ці, ж. Раст. Chara vulgaris. ЗЮЗО. І. 116.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЧИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЧИЦЯ"
Бараболисько, -ка, с. Мѣсто, гдѣ росъ картофель. Вн. Зн. 1.
Дешперува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Отчаяваться. Закр.
Жарні́вка, -ки, ж. Раковый жерновокъ.
Коров'як, -ку́, м. Раст.: а) Царскій скипетръ, Verbascum phlomoides L. и V. Tapsus L. ЗЮЗО. І. 140. б) Hypericum perforatum. Лв. 99. Cм. деревій. в) Linaria vulgaris. Лв. 99.
Лиснитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. = лисніти. Вода по полю лисниться. Черк. у.
Обв'язати, -ся. Cм. обв'язувати, -ся.
Підпасач, -ча, м. = підпасич.
Потовщати, -щаю, -єш, гл. Потолстѣть. Вони од тепла роздалися, потовщали. Ком. II. 54.
Прислужити, -ся. Cм. прислужувати, -ся.
Хупавка, -ки, ж. 1) Красивая, нарядная женщина, опрятная женщина. 2) мн. Родъ цвѣтовъ. О. 1862. IV. 72. Ум. хупа́вочка. Іди, синку, додомоньку, змию тобі головоньку. Ізмий, мати, сама собі, або своїй рідній доньці, рідній доньці хупавочці. Н. п.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУЧИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.