Вибуркнути, -ну, -неш, гл. Пробормотать.
Доноша́ти, -ша́ю, -єш, гл. 1) = доношувати. 2) Приносить, подавать. Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати. Ой вже ж тобі, галко, а вже ж тобі, чорна, вісти та й не доношати. Доно́шана дити́на. Своевременно родившійся ребенокъ.
Забурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. В рівчаки струмочок забурчав. . .
Затахлува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Запропастить. Затахлував усю худобу і кінця не знайдеш.
Лю́зний, -а, -е. Свободный, вольный.
Ма́сничка, -ки, ж. 1) Ум. отъ масниця. Ой, масничко, яка ти була! Як би тебе сім неділь, а посту одна. 2) Маслянка (посуда для масла). 3) Кадка съ масломъ. 4) Маслобойка.
Поличчя, -чя, с. Портретъ. Посилаю тепер тобі, друже мій єдиний, своє поличчя.
Прикубанський, -а, -е. Находящійся при р. Кубани. Пластуни в прикубанських плавнях.
Упослідок нар. = упослід.
Харсонка, -ки, ж. Родъ овчины.
