Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Качатися, -ча́юся, -єшся, гл.
1) Качаться. Качається Нечаєва голова по ринку.
2) Кататься. Качавсь колесом і виробляв такі викрутаси.
3) Валяться. Попід дверима качаються купами замурзані, обстрьопані, закудлані, трохи не голі жиденята.
4) Бѣгать въ разныхъ направленіяхъ. І внучечка качається по садку білим клубочком.
5) Колыхаться. Туман по полю качається. Дніпро синій шумів і легенький туманець качавсь по над ним. 90.
Оберка, -ки, ж. Значекъ для отмѣтки своей овцы предъ выгономъ въ полонину — дыра въ ухѣ овцы.
Поповзти, -зу, -зеш, гл. Поползти. Он гадюка поповзла.
Поседіти, -джу, -диш, гл. = посидіти. Я поседжу й сама в хаті.
Пхикати, -каю, -єш, гл. О ребенкѣ: тихо плакать, всхлипывая, хныча. Замовкло, не плаче, тілько пхика.
Різьбяр, -ра, м. = різбарь.
Терен 1, -рну, м. Раст. Prunus spinosa L. тернъ, терновникъ. Плаче козак: шляхи биті заросли тернами. Блищали чорні як терен очі. Ум. теренець, терено́к, тернок, терночок.
Усушок, -шка, м. Давнее, отчасти высохшее уже яйцо. У мене яйця свіжі пилипівські, а на возах бо-зна-колишні, всушки.
Шовковий, -а, -е. 1) Шелковый. Шовкова плахта не к будню, а к святу.
2) шовко́ва трава. Раст.: a) Stipa pennata L. б) Phalaris arundinacca L. Var picta. Ум. шовковенький. Зав'яжи мені головоньку, бо то мені болить дуже, хусткою біленькою, біленькою да шовковенькою.
