Закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло.
Знимка, -ки, ж. Льстивая женщина, подлиза.
Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують.
Китяг, -гу и ки́тях, -ху, м.
1) Гроздь, кисть. Спілі вишні злипались китяхами, як бджоли кругом матки. Вишні так і висять китяхами.
2) Комокъ. А сніг ліпив у шибки, набивався китяхами, блищав через скло.
3) Метелка проса.
Ле́зиво, -ва, с. Лѣстница изъ лыка (у бортник.).
Люби́жник, -ка, м. Раст. Melampyrum pratense.
Нелюд, -да, м. Безчеловѣчный, жестокій, свирѣпый человѣкъ.
Побриндзати, -дзаю, -єш, гл. Побрести. Побриндзав у сад.
Урясити, -шу, -сиш, гл. Густо увѣшать. Прехороше врясили вильце калиною й барвінком.
Циган, -на, м.
1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло.
2) У гуцуловъ: кузнецъ.
3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. циганщина. Cм. Родъ игры въ карты, въ которой осмѣивается крестьянское начальство и конокрадство; трефовая масть имѣетъ здѣсь особыя названія: тузъ наз. голова, король — старшина, дама — писарь, валетъ — циган, десятка — десятник, шестерка — кобила. Ум. циганочок, циганчик. Ой цигане, циганочку, яка ж твоя віра?
