Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

марнотравиця

Марнотра́виця, -ці, ж. Мотовка, расточительница. Гол. III. 167.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 406.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАРНОТРАВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАРНОТРАВИЦЯ"
Бакалійний, -а, -е. Бакалейный. Мкр. Н. 31.
Ґа́ґати, -ґаю, -єш, гл. = Ґеґати. Вх. Лем. 406.
Довбу́н, -на́, м. = Довбач.
Засурпе́лити Cм. засурпелювати.
Каштелянство, -ва, с. Достоинство кастеляна. Владики роздавали манастирські маєтности, землі, дивлячись на їх, як на свої каштелянства. Левиц. І.
Ладканка, -ки, ж. Свадебная пѣсня.
Поганючо нар. ув. отъ погано. Поганючо співали.
Покоржавіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться корявымъ.  
Росплішуватися, -шуюся, -єшся, гл. О деревянныхъ снарядахъ, мебели: распасться вслѣдствіе выпаденія клиньевъ. Росплішувалося моє ліжко, — треба заплішувати. Черниг. у.
Скіпщина, -ни, ж. Извѣстная часть урожая, достающаяся соучастнику въ обработкѣ земли. Беруть землю за скіпщину у панів. О. 1861. IX. 175.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАРНОТРАВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.