Азия́цький, азія́цький и азія́тський. 1) Азіатскій. Замчано кобзаря на край світу між азияцьку дичу. 2) Варварскій, жестокій.
Доще́во нар. Дождливо. На дворі дощєво та холодно.
Загамува́ння, -ня, с. Обузданіе, укрощеніе, усмиреніе.
Кватера, -ри, ж. = кватира.
Наді́лок? лку? м. Ножны для сабли? Тогді козаки шаблями да наділками суходіл копали.
Неньчин, -а, -е. . матушкинъ, материнъ
Полуночниця, полуношниця, -ці, ж. Родъ дѣтской болѣзни. Cм. полуденниця.
Сіроманець, -нця, м. Эпитетъ волка: сѣрый. Вовки-сіроманці набігали, тіло козацьке реали.
Скошлатіти, -тію, -єш, гл. Стать всклокоченнымъ.
Чорт, -та, м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. чорт-ма, чорт-мало, чорт-матиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Чорт зна що, не Брути! Чорт зна що плутає. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Чорт його зна, як і вчитись. Чорт батька знає, як співають! Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! до чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. 2) Родъ игры. Ум. чортик, чорто́к. Ув. чортисько, чортище. Чортяка.
