Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Добротли́вість, -вости, ж. Добродушіе. благодушіе.
Довіршувати, -шую, -єш, сов. в. доверши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Заканчивать, закончить верхъ (стога, крыши). Довіршують уже стіжок.
Ошморгну́ти. Cм. Ошморгувати.
Побережина, -ни, ж. Прибрежье, мѣстность по берегу рѣки.
Повлітати, -та́ємо, -єте, гл. Влетѣть (о многихъ). Повлітаємо до його в келію.
Пуга 2, -ги, ж. = пугач.
Раніший, -а, -е. Болѣе ранній. Нема древа ранішого над дубочка.
Стидати, -да́ю, -єш, гл. Стыдить. Баба стидає дитину.
Чапленя, -няти, с. Птенецъ цапли. Ум. чапленя́тко.