Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мит

Мит, -ту, м. Болѣзнь скота: воспаленіе подчелюстныхъ железъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 428.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИТ"
Вузол, -зла, м. 1) Узелъ. Лікарям чи поможись, чи не положись, а вузол розв'яжись. Ном. № 8339. 2) Узы, связь. Ум. вузлик, вузличок.
Глухнути, -ну, -неш, гл. Глохнуть.
Гурма́н, -на, м. = Гуска 2. Желех.
Кавунець, -нця́
Отягчати, -ча́ю, -єш, сов. в. отягчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = отяжати, отяжити. Думки так отягчили їй голову. Г. Барв. 521.
Повідь II, -ді, ж. Разсказъ. Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же ту полонку рубав, коня напував. Чуб. III. 298.
Потьохкати, -каю, -єш, гл.1) Побиться нѣкоторое время (о сердцѣ): 2) Пощелкать (о соловьѣ).
Сертук, -ка, м. Сюртукъ. Раз іде у виступцях і сертуку. ЗОЮР. І. 69.
Старчовод, -да, м. = поводирь (у старця). Конст. у.
Уприсі нар. Вприсядку. Як піде уприсі танцювати. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.