Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мит

Мит, -ту, м. Болѣзнь скота: воспаленіе подчелюстныхъ железъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 428.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИТ"
Заґу́дзлити, -лю, -лиш, гл. Завязать узелъ. Вх. Лем. 415.
Закопті́лий, -а, -е. Закопченный.
Майо́рці, -ців, м. мн. Раст. Zinnia elegans L. ЗЮЗО. І. 142.
Пахати, -хаю, -єш, гл. Нюхать, обонять. Угор.
Побліднути, -ну, -неш, гл. Поблѣднѣть. Ой ти ж моя головонько бідна, чогось моя миленька поблідла. Мет. 271. Вжахнулись і поблідли на виду. К. ЧР. 325.
Повкочувати, -чую, -єш, гл. Вкатить (во множествѣ). Повкочуй колеса в повітку. Харьк.
Поливайка, -ки, ж. Лейка для поливки. Лохв. и Нѣжин. у.
Поманеньку, поманесеньку, нар. Ум. отъ помалу.
Проколупати, -па́ю, -єш, гл. Проковырять.
Чвохтіти, -хчу, -тиш, гл. = чавкати = чв'якати 2. Отут по весні мокро так було, що як ідеш, то так і чвохтить. Волч. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.