Грому́шина, -ни, ж. Почва, усѣянная мелкими камешками.
Дружи́на, -ни 1), об. Каждый изъ супруговъ — какъ мужъ, такъ и жена. Да поможи, Боже, на рушничку стати: тоді не розлучить ні батько, ні мати, ні чужая чужина, коли судилася дружина. З великою худобою битись да сваритись, з хорошою дружиною на світі нажитись. Ой як буду, моя матусенько, да я в війську помірати, приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Чоловіче мій, дружино моя, завіз ти мене, де роду нема. 2) ж. Товарищи, дружина, слуги. Хвалиться стрілкою перед дружинкою: да нема у дружини такої стріли, як у самого пана Івана. Ум. дружи́нка, дружи́нонька, дружи́ночка. Що білая лебедина Дунай сколотила, невірная дружинонька жалю наробила. Негідняя дружиночка молодому світ зав'яже. Борейкова дружинонька волає долами: один каже до другого: «Вже пана не мами».
Ква-ква! меж., выражающее крикъ лягушки. Мов жаби квакають: ква-ква!
Миркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Бормотать. Миркоче собі під ніс.
Німчити, -мчу, -чиш, гл. Онѣмечивать.
Переплітати, -та́ю, -єш, сов. в. переплести, -лету, -те́ш, гл. Переплетать, переплести.
Приносини, -син, ж. мн. = принос.
Проломитися, -млю́ся, -мишся, гл. Проломиться.
Шестина, -ни, ж. Шестая часть. Ум. шести́нка.
Шкитавий, -а, -е. Бродячій, не имѣющій опредѣленнаго мѣста жительства.
