Викорінювати, -нюю, -єш, сов. в. викоренити, -ню, -ниш, гл.
1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками.... так усе викоренила.
2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки.
Давномину́лий, -а, -е. Давнопрошедшій.
Зві́н, зво́ну, м. и пр. = дзвін и пр.
Качати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Катать. Вони і ну його качати да вертіти, поки аж прочунявся він.
2) Катать бѣлье. Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала. (1834) 117.
3) Раскатывать тѣсто. Хомиха качала корж.
4) Повалить и грызть (о собакахъ). Скажена собака нашого Рябка качає. Свої собаки шкодить стали: з овечок перше вовну драли, а далі мняса забажали та й ну що дня овець качать.
Нагляда́ти, -да́ю, -єш, гл. і. сов. в. нагля́діти и нагле́діти, -джу, -диш, гл. Насматривать, насмотрѣть, увидѣть. Здобич нагледівши певну, жде не діждеться поживи. Вона вже давно його нагляділа. — ii. сов. в. наглянути, -ну, -неш. а) Увидѣть, замѣтить. Тут не страшно, моє серце, — люде не наглянуть. б) — кого, що. Надзирать, присматривать, присмотрѣть (за кѣмъ, чѣмъ). Дітей наглянути. Пійдем, пообідавши, наглядати, як сіно скидатимуть. Боже!.. ти все бачиш, все знаєш... ти один наглядаєш над землею. в) — до кого. Заходить, зайти мимоходомъ, навѣдываться, навѣдаться.
Нарізну́ти, -зну, -не́ш, гл. Одн. в. отъ нарізувати. Візьме стручечок да нарізне і впустить меду туди.
Повиплітати, -та́ю, -єш, гл. Выплесть, шесть, связать (во множествѣ).
Помпувати, -пую, -єш, гл. Качать насосомъ. Помпує, як чорт у боклазі.
Ретізь, -зя, м. = ретяз 1. Ум. ретізо́к.
Салашина, -ни, ж. = салаш.
