Дави́на, -ни, ж. = Давнина. Ум. Дави́ночка. Я собі ізгадаю давню давиночку. Гол. ІІІ. 385.

Дейне́ка, -ки, м. Словомъ дейнеки впервые названъ пѣхотный полкъ, составленный въ 1657 г. полтавскимъ полковникомъ М. Пушкаремъ изъ всякаго сброда, плохо вооруженнаго. «Пушкарь... собралъ себѣ зъ винниковъ, броварниковъ, пастуховъ и наймитовъ людскихъ полкъ пѣхотній, наименовавши его Дейнеками; которой то полкъ мало въ себѣ имѣлъ товариства зъ добримъ христіянскимъ сумленіемъ, и оружіемъ до войни приличнымъ; но тилко зъ рогатинами, косами і кіями, и изъ сердцами до убійства и разграбленія имѣній людскихъ готовими». (Величко. Лѣт. І. 328). Клобуковская, жалуясь на Подлеснаго, напавшаго на ея домъ съ толпой вооруженныхъ слугъ, представила какъ corpus delicti, оружіе отнятое у убитаго П., она «презентовала» въ судѣ «areum album alias łuk białogrodzki sagittas quatuor atque deinekam alias wegierę»; говорила, что П. стрѣлялъ «per fenestram, baculo, alias wegierą, extrusam». Сопоставляя тексты находимъ, что слова: «дейнека, wegiera и baculum» — синонимы: слѣд. dejneka = дубина, палка, а потому, въ примѣненіи къ козацкимъ отрядамъ, слово дейне́ки должно было означать толпу, вооруженную дубинами. КС. 1889. I. 222. (Замѣтка В. А.). Кулишъ, беря это слово въ томъ же значеніи полуразбойничьяго военнаго сброда, употребляетъ его въ поэмѣ «Великі проводи», относящейся ко временамъ Богдана Хмельницкаго, т. е. до составленія помянутаго полка. Чи то грачі, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі? К. Досв. 242. Величалися дейнеки будинковим лупом. Ibid. 207.

Докро́їти, -крою, -кро́їш, гл. = докраяти.

Запиня́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. запини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Останавливаться, остановиться. Через дощ запинилася робота.

Заслу́хуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. заслу́хатися, -хаюся, -єшся, гл. Заслушиваться, заслушаться. Як стане росказувати, то я й заслухаюся. Кв. Драм. 265.

Кушпотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = кушпелити 1. То не кушпела кушпотить, та татарва мчиться на наших. Мир. ХРВ. 128.

Потяжко нар. Тяжеловато. Н. Вол. у.

Ренське, -кого, с. Рейнское вино, рейнвейнъ. Мкр. Н. 31. Вродилось ренське з курдимоном. Котл. Ен. Барила з горілкою, ренським. Морд. Пл. 72.

Статарити, -рю, -риш, гл. Отатарить. Статарена русинка. К. МБ. XII. 274.

Торочити 2, -чу, -чиш, гл. Говорить одно и то-же, твердить, говорить вздоръ. Я тобі сто разів торочила. Г. Барв. 506. Дурний дурне й торочить. Ном. № 6165.