Відповзати, -заю, -єш, сов. в. відповзти, -зу, -зеш, гл. Отползать, отползти.
Водорщі, -щів, мн. = водохреще.
Дочка́, -ки́, ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. Вона князька дочка. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Ум. до́ченька, до́чечка. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко.
Жи́вність, -ности, ж. Пища, продовольствіе, припасы. Як полетів старий сокіл на чужу україну живности доставати.
Забу́тни́й, -а́, -е́. и забу́тній, -я, -є. 1) Забывчивый. Забутний чоловік. Ніяк от не згадаю, як його прозивати; я такий забутний став — так зараз і забуду. 2) Вызывающій забвеніе. Чи мені дано такого зілля забутного, чи що?
Нехаринець, -нця, м. Волкъ.
Розголошувати, -шую, -єш, гл. = розголошати. Не видів потреби розголошувати, що і як то.
Розфійниця, -ці, ж. Расточительница. Ведемо ті господиню: до комори клюшницю, до муки розфійницю.
Сторцювати, -цю́ю, -єш, гл.
1) Торчать. Щоб скиба не сторцювала.
2) — снопи. Ставить снопы стоймя. От і знакомі жнуть, сторцюють снопи, божу благодать. Cм. сторчити.
Увершитися, -шуся, -шишся, гл. Кончиться.
