Бороздити, -джу, -диш, гл. — кому що. Дѣлать кому на перекоръ, мѣшать кому.
Забри́шкати, -каю, -єш, гл. Заважничать, зачваниться; закапризничать.
Ляга́ти, -гаю, -єш, сов. в. лягти́, -жу, -жеш, гл. 1) Ложиться, лечь. Так мені жилося: устаю — плачу і лягаю плачу. Лучче мені та гіроньки копати, аніж мені з нелюбом та спати лягати. Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло. Курява лягає. Субота — не робота: помий, помаж та і спати ляж. Еней на піч забрався спати, зарився в просо, там і ліг. 2) Только сов. в. Умереть. Робила цілий вік панам, та мабіть ляжу як кістка гола. 3) Заходить, зайти (о солнцѣ). Лягло сонце за горою, зорі засіяли.
Ніхтогісінько мѣст. нескл. Рѣшительно никто. Не ти брехню провадиш, бо ніхтогісінько не чув і не бачив такого.
Поворітьма нар. Ha обратномъ пути.
Поодурювати, -рюю, -єш, гл. = пообдурювати.
Послонько, -ка, м. Ум. отъ посел, посол.
Пристая, -та́ї 1), м. = пристай.
2) м. = присташ.
3) ж. Вступленіе въ бракъ въ качествѣ присташа. Волію йти у жовніри, ніже на пристаю.
Тіпачка, -ки, ж. Трепка. Дамо тобі доброї тіпачки.
Усе нар.
1) Все. Усе забрав, нам нічого не кинув.
2) Постоянно, всегда, все. Усе я, та я — чом-же ви не говорите? Був собі купець: він усе їздив по морі. Зіма біла, та не їсть снігу, а все сіно. все їдно́. Все равно.
