Вигоювати, -гоюю, -єш, сов. в. вигоїти, -гою, -їш, гл.
1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював.
Духо́вний, -а, -е. 1) Духовный, къ духовенству относящійся. Духовний стан. На кого не глянь, хоч на панів, хоч на духовних, то такої праці не побачиш. 2) = духовий. Ваш образ духовний через моє слово ніколи не забудеться. Боронючи народню Гіппокрену, духовну зброю без устанку носим.
Коров'ярня, -ні, ж. = коров'ярка.
Корочок, -чка, м. Ум. отъ корок.
Напи́лок, -лка, м. Напильникъ, терпугъ.
Розридатися, -даюся, -єшся, гл. Разрыдаться. Марта розридалась.
Слинявий, -а, -е. Слюнявый. Який дідок слинявіш, а всі його цілують.
Сокоруха, -хи, ж. Эпитетъ курицы.
Таліянчин, тальянчин, -на, -не. Принадлежащій итальянкѣ.
Умелигати, -гаю, -єш, гл. = умережити 2. Поїла вона все, що було на подвіррі, навіть шкарбани старі і драну свитину умелигала.
