Безодголосно нар. Беззвучно. Я ледві дочула: безодголосно такечки вона гомоніла.
Білотурка, -ки, ж. Родъ яровой пшеницы.
Герцювати, -цюю, -єш, гл. = гарцювати.
Дово́дити, -джу, -диш, сов. в. довести́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Доводить, довести. От як раз дід довів гайдамаку до тиєї хати. 2) Допускать, допустить, доводить, довести. Нехай Господь скарає того, хто довів до того. Бог його зна, до чого мене Бог доведе. А чи довго матір та ще й доору довести до того, що повірить усьому, що їй стануть росказувати. Нe довести́. Не допустить, не привести. Не доведи мене до сього, Господи! 3) Только несов. в. Предводительствовать. Швачка їми доводив. 4) Доказывать, доказать. Галілей став доводити, що Коперник не дурень і не єретик. А я йому довожу, що все одно. Прокіп мене розважає, доводить мені, що се лихо дочасне. 5) Довести́ до згу́би. Погубить, довести до гибели. Одарка заплакала слізьми та й почала росказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як страхали і били, як до згуби довели. 6) — до кра́ю, д. краю. Окончить, довести до конца. Доведу уже до краю, доведу, — спочину. Треба краю доводити. 1) — до пуття́. а) Сдѣлать какъ слѣдуетъ. б) = Доводити до розуму. Не довів тебе до пуття. 8) Дово́дити до розуму. Воспитывать. Батько щоб навчав та до розуму доводив. Не той тато, що сплодив, а той, що до розуму довів. 9) Довести́ свого. Поставить на своемъ. Жене б він такеньки не обійшов: я б йому довела свого, побачив би він. 10) — сорома́. Надѣлать сраму, пристыдить. Се чужа сторона доведе сорома.
За́єчка, -ки, ж. Зайчиха.
Малярува́ти, -рую, -єш, гл. Заниматься живописью, малярствомъ.
Нечупайда, -ди, об. = нечупара.
Переробляти, -ля́ю, -єш, сов. в. переробити, -блю́, -биш, гл.
1) Передѣлывать, передѣлать. А що зробиш, то й перероблять. Панську стоту не переробиш.
2) Только сов. в. Передѣлать, сдѣлать все. Панської роботи не переробиш.
Урядник, -ка, м. Чиновникъ, должностное лицо.
Хвилюватий, -а, -е. Волнообразный, волнистый. Полонини — се то рівні, то горбуваті, то хвилюваті обшари високих гір.
