Викорпати	Cм. викорпувати.                        
                        
                                                
                          Володіння, -ня, с. Владѣніе.                        
                        
                                                
                          
	Дово́дити, -джу, -диш, сов. в. довести́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Доводить, довести. От як раз дід довів гайдамаку до тиєї хати.  2) Допускать, допустить, доводить, довести. Нехай Господь скарає того, хто довів до того.  Бог його зна, до чого мене Бог доведе.  А чи довго матір та ще й доору довести до того, що повірить усьому, що їй стануть росказувати.  Нe довести́. Не допустить, не привести. Не доведи мене до сього, Господи!  3) Только несов. в. Предводительствовать. Швачка їми доводив.  4) Доказывать, доказать. Галілей став доводити, що Коперник не дурень і не єретик. А я йому довожу, що все одно.  Прокіп мене розважає, доводить мені, що се лихо дочасне.  5) Довести́ до згу́би. Погубить, довести до гибели. Одарка заплакала слізьми та й почала росказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як страхали і били, як до згуби довели.  6) — до кра́ю, д. краю. Окончить, довести до конца. Доведу уже до краю, доведу, — спочину.  Треба краю доводити.  1) — до пуття́. а) Сдѣлать какъ слѣдуетъ. б) = Доводити до розуму. Не довів тебе до пуття.  8) Дово́дити до розуму. Воспитывать. Батько щоб навчав та до розуму доводив.  Не той тато, що сплодив, а той, що до розуму довів.  9) Довести́ свого. Поставить на своемъ. Жене б він такеньки не обійшов: я б йому довела свого, побачив би він. 10) — сорома́. Надѣлать сраму, пристыдить. Се чужа сторона доведе сорома. 
                        
                        
                                                
                          
	Здоби́чник и здоби́шник, -ка, м. Разбойникъ, хищникъ.  Ой як взяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. 
                        
                        
                                                
                          Натупкатися, -каюся, -єшся, гл. = натупатися.                        
                        
                                                
                          Слизький, -а, -е. 	Скользкій. Погода не тая, дорога слизькая.  Зогнав на слизьке. Поставилъ въ затруднительное положеніе. Ум. слизькенький, слизенький. Тепер ніченька темненька, дорога слизенька.                         
                        
                                                
                          Слухняно, слух'яно, нар. Послушно. Не може піти слідком за своїм серцем так слухняно, як мала дитина.  Ум. слухняненько, слух'яненько. Вони слухняненько коло мене посідали.                         
                        
                                                
                          Статура, -ри, ж.
	1) Фигура, складъ тѣла. Статура йому ведмежа, овсі на чоловіка не похоже. 
	2) Портретъ. Черномор.                        
                        
                                                
                          Таволожник, -ка, м.
	1) Spiraea crenata L.  2 — пужний. Spiraea hypericifolia L.                         
                        
                                                
                          Трепета, -ти, ж. Осина.  Populus tremula. Ой седіла зозулечка в лісі на трепеті.  Ум. трепі́тка. На тім боці при потоці трепітна ся трепле.