Брунька, -ки, ж.
1) Древесная почка (лиственная). На весні береза бруньки наганяє. погнати вівці на бруньки. Выгнать овецъ пастись въ лѣсъ, когда еще нѣтъ листьевъ на деревьяхъ.
2) Смычекъ у шерстобита для битья шерсти. Знайшов шапувала, ходе той з своєю брунькою. Ум. брунечка.
Вершляг, -га, м. Молоть. (Коваль) і каже: Ну, я нагрію кліщі, а ти бери вершляг. Вершляг хоч шклянку розбиває, та штуку з криці вигинає.
Го́цки меж. = Гоц.
Жерсти́на, -ни, ж. Листь жести. Ум. жерсти́нка.
Заги́джувати, -джую, -єш, сов. в. заги́дити, -джу, -диш, гл. Запакощивать, запакостить.
Заду́тий, -а, -е. Одутлый, обрюзглый. Дивися на його задушу пику.
Здогада́ти, -ся. Cм. здогадувати, -ся.
Ланц, -ца, м. = ланцюг.
Похвалити, -ся. Cм. похваляти, -ся.
Чабрець, -цю, чабрик, -ку, м. = чебрець.