Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

одуріти

Одуріти, -рію, -єш, гл. Ошалѣть, обезумѣть. Всі кинулись, мов одурівши. Котл.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 43.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОДУРІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОДУРІТИ"
Вірьовка, -ки, ж. Веревка. Погуляв, як собака на вірьовці. Ном. № 12991. Ум. вірьовочка.
Забавни́й, -а́, -е́. = забарний. Черн. у.
Заглеме́дзок, -дзка, м. Грубо сдѣланный предметъ. Воно таке, ніщо: заглемедзок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Німо нар. Нѣмо; безгласно; молчаливо. У хаті сумно, німо. Мир. Пов. І. 134. На мене мати якось приглядається, наче що випитує німо. Г. Барв. 238.
Обмахлярувати, -ру́ю, -єш, гл. Обмошенничать.
Предузвілля, -ля, с. = предозвілля. О. 1862. IX. 69.
Проїзджати, -джа́ю, -єш, гл. = проїздити. Там пан Василько проїжджав. Чуб. III. 27.2. Десь мій милий на Вкраїні на конику проїзжає. Чуб. V. 381.
Страчувати, -чую, -єш, сов. в. стра́тити, -чу, -тиш, гл. 1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу. Грин. III. 257. 2) Лишать, лишить жизни, казнить. ЗОЮР. І. 95. Страть свого брата, як він додому прийде, то тоді я тебе за жінку візьму. Чуб. II. 159. Вже Харька стратили й заховали. Мет. 426.дитя. Производить, произвести выкидышъ. КС. 1893. VII. 75.
Тітчин, -на, -не. Тетушкинъ, теткинъ.
Уплодити, -джу, -диш, гл. Родить, породить. Ночник тебе уплодив. Ном. № 3578.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОДУРІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.