Варівкий, -а, -е. 1) Нерѣшительный.
2) Опасный, требующій осторожности, осмотрительный; сопряженный съ рискомъ. Робота коло машини варівка, —роби і бійся.
Вогняний, -а, -е. Огненный. Вогнянії язики. Шле святого Ілію на вогняній колісниці.
Зво́нпити, -плю, -пиш, гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Не звомпив же й січовик, на п'ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Всюди про козацьке щастє звонпили.
Обгонити, -ню, -ниш, гл. = обганяти.
Пелеханка, -ки, ж. Неряха, неряшливая женщина.
Прокалатати, -та́ю, -єш, гл.
1) Простучать въ колотушку; прозвонить.
2) Пройти (о времени). Прокалатає швидко час.
Смертний, -а, -е. = смертельний. Щаблями, пистолями смертнії рани дарували.
Торговиця, -ці, ж.
1) Мѣсто, гдѣ происходить торговля скотомъ. На торговиці, де коней та волів продають. На торговиці не було його биків.
2) Торговля, базаръ. Нинька щось мала торговиця була. Нема торговиці без жидівської головиці.
Ухоркатися, -каюся, -єшся, гл. Умаяться. Обидві ухоркались, аж піт пройняв.
Царівство, -ва, с. = царство 1, 2. Господоньку, прийми їх до царівства блаженного.
