А́встрія, -рії, ж. Австрія.
Ди́бу, ди́бу, меж. Припѣвъ въ пѣснѣ. Ой пас вівці да на Бондарівці, положив бурдюх да на могильці. Дибу, дибу!
Клюга, -ги, ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані... — І в мене клюга за халявою... — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще... Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги тисовії.
Мед, -ду, м.
1) Медъ. Нуте ви, бджоли!.. приносьте густії меди і рівнії воски. На солодкім меду обізватися. Заговорить сладкорѣчиво. І шумить, і гуде, дрібен дощик іде, — ой хто ж мене молодую та й додому доведе? Обізвався козак на солодкім меду: « Гуляй, гуляй, чорнобрива, я додому доведу»!
2) Медъ (напитокъ). Один сидить копець столу мед-вино кружає. Ум. меде́ць. Медок, медочок. В першому кубці медок-солодок.
Набро́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. набрости́тися, -щуся, -стишся, гл. Пустить почки (о деревѣ), налиться (о колосѣ). Ліс набростився. У ячмені колос набростився.
Нехтувати, -тую, -єш, гл.
1) Не беречь, небрежно относиться. От одежа в його й гарна, коли ж він нехтує нею. Гадяч. у. Нехтувать одежину. Вона грошима нехтує.
2) Пренебрегать.
Огрядний, -а́, -е́ Дородный. Огрядний високий парубок. Ум. огрядне́нький. Хоч низенька, так огрядненька. Стріла нас панночка сже доросла й огрядненька собі.
Писемко, -ка, с. Ум. отъ письмо 3. Письмецо. Мусиш піти і принести мі од нього писемко.
Самотужки нар. Собственными силами, усиліями. Так він ото самотужки і порося уклав? А тож! Ми з сестрою возимо зімою до річки сорочки прать не конем, а так, самотужки санки тягнемо.
Торзати, -заю, -єш, гл. = торсати.
