Аву́л, -ла, м. Аулъ. Тогді біжить (татарва) у свої авули, миттю орду скликає.
Басисько, -ка, м. Ув. отъ бас.
Колоти, -лю, -леш, [p]одн. в.[/p] кольну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Колоть. В серце коле. Голкою колов. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові.
2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Коли б свині роги, то б усіх поколола.
3) Убивать, закалывать. (Гайдамаки) прибігли туди, давай колоть орендаря і всіх жидів.
4) Рѣзать (свиней).
5) Раскалывать. Тріски колоти.
Мша, мші, ж. Католическая обѣдня.
Нариштува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) = нарихтувати. Нариштуйте джерела огняні на Чорне море. 2) Наложить. Нариштували повнії мажи (харчу).
Одуван, -на, м. Названіе горшка въ загадкѣ. Як жив одуван, всіх людей годував, а як пропав одуван, — ніхто й кісток не сховав.
Просмерднути, -ну, -неш, гл. Провоняться. Просмердла й ціла картопля, лежачи з гнилою.
Хибаль нар. = хиба, нар.
Чернецтво, -ва, с.
1) Монашество.
2) соб. монахи.
Шурубалки, -ків, м. Куски тѣста, прилипшіе къ рукамъ во время мѣшенія его.
