Байрак, -ка, м.
1) Лѣсокъ въ оврагѣ; буеракъ. Такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже світе! Ой не шуми, луже, зелений байраче! До зеленої неділі в байраках біліли сніги.
2) Мундштукъ при уздечкѣ. Сідло черкеське а пітником, уздечка новісінька з байраком. Изъ пѣсни, приведенной въ «Истор. Новой Сѣчи» Скальковскаго. Ум. байрачок, байраченько.
Домі́вни́ця, -ці, ж. Домочадецъ-женщина. Ти у нас в хаті не домівниця, нашому добру не кукібниця.
За́правки, (вок?, ж.) мн. У гончаровъ: посуда, оказавшаяся послѣ обжиганія съ небольшими трещинами, которыя подлежать задѣлыванію глиной, послѣ чего посуда вновь обжигается.
Качористий, -а, -е. . качористі вилочки Названіе особаго рода вышиванья въ Галиціи.
Молодя́к, -ка́, м. 1) Молокососъ. 2) Холостякъ, неженатый.
Оглав, -ву, м. Уздечка, недоуздокъ.
Перепелиця, -ці, ж.
1) Перепелка. В чистім полі все перепелиці. Употребляется какъ ласкательное слово для женщинъ, особенно въ уменьш, формѣ. Мої сестриці, мої перепелиці, мої пташечки щебетливі.
2) Названіе коровы.
3) Родъ игры. Ум. перепеличка.
Розіпясти, -ся. Cм. роспинати, -ся.
Скурвий, -а, -е. Распутный. Скурва баба. — син. Сынъ распутной женщины. Не одного ляха козак, як би скурвого сина, за чуба потряс.
Спориш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі.
