Біга, -ги, ж. 1) Бѣгъ, побѣжка. Екатер. у. 2) бігою. Рысью. Кінь біжить бігою. Канев. у.

Вирячити Cм. вирячувати.

Забага́ти, -га́ю, -єш, гл. = забажати. Бач, чого забагається. Св. Л. 124.

Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. Чуб. V. 95. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. Шух. І. 211. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу. Шух. І. 203.

Зата́ювати, -та́юю, -єш, сов. в. затаї́ти, -таю́, -ї́ш, гл. Скрывать, скрыть, утаивать, утаить, притаить. Породила Діва сина, хтіла затаїть. Чуб. III. 368. І дух від ляку затаїв. Котл. Ен. Затаївши дух, пильно на неї дивився. Стор. МПр. 76.

Покривати, -ва́ю, -єш, сов. в. покрити, -крию, -єш, гл. 1) Покрывать, покрыть. Мені хустиноньку в руках не носити, — за — для слави козацької сідельце покрити. Чуб. V. 289. Прийшла Покрова, — покриє не листом, то снігом. Покрова всю землю листом покрива. Ном. № 494. Хвиля роздалася, закипіла, застогнала і обох покрила. Шевч. 23. 2) Закрывать, закрыть. Довго стояв Кобза на могилі, провожаючи очима Марка; вже і гора його покрила. Стор. МПр. 50. 3) — молоду. Въ свадебномъ обрядѣ: надѣвать на голову новобрачной уборъ замужней женщины, — это происходитъ въ воскресенье; въ понедѣльникъ иногда еще покрываетъ новобрачную въ церкви священникъ. КС. 1896. XI. 270. Чуб. IV. 364. Грин. III. 489, 548. Cм. скривати. Поэтому покрива́ти ко́су значитъ выходить замужъ: Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Грин. III. 217. Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку, — проситъ дѣвушка, желающая выйти замужъ. Г. Барв. 373. покривають, окривають также дѣвушку, лишившуюся невинности. КС. 1882. II. 427. 4) Покрывать, покрыть какое-либо дѣло, не желая обнаруживать. — Гей козачко, козачко! Десь твій козак нерано з походу прибував, що попід очима добрі гостинці подавав. То козачка добре дбала, по свойому козака покривала... — «Я пішла по дрова, та не втрапила по дрова, а втрапила по лучину, — попідбивала собі очі на ключину. ЗОЮР. І. 219. Єсть у мене стара мати, — буде славу покривати. Грин. III. 277. Покинутая дѣвушка просить: Прийди, прийди, мій миленький, покрий мою славу. Чуб. V. 814. Въ слѣдующемъ похоронномъ причитаньѣ покривати значитъ почти заступаться: Моя матінко, моя й голубонько!... Хто мене буде покривать, хто мене буде заступать? Мил. 196. 5) Извинять, извинить; вознаградить. Хозяева просять гостей: Що єсть, заживайте, за нас вибачайте: що не здарить ложность наша, най покриє ласка ваша. Гол. III. 505. 6) Превосходить, превзойти. Вже й мене покрив багатством. Грин. II. 84. Так розбагатів, вже і багатого брата покрив. Драг. 50. Панів завидьки беруть, шо як же мугирь, та покрива. Мнж. 83.

Порозбиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и розбитися, но во множествѣ.

Примучити Cм. примучувати.

Розмова, -ви, ж. Разговоръ, бесѣда. Тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Ном. № 11384. Таке личко, такі й брови, тільки не такая до розмови. Мет. 11. Въ пѣсняхъ часто въ приложеніи къ любимому человѣку въ смыслѣ: собесѣдникъ, собесѣдница. Вже я виїзжаю, любая розмово. Грин. ІІІ. 174. Від моря до моря вбитая дорога, куди моя поїхала любая розмова. Чуб. V. 267. Ум. розмо́вонька, розмо́вочка. Мет. 217. Грин. ІІІ. 271.

Товкач, -ча, м. 1) Пестъ — въ ступкѣ, толчеѣ. Рудч. Ск. І. 135. Вас. 157, 172. Вона у їх товкач і помело, т. е. на всѣ руки. Н. Вол. у. 2) мн. = товченики. (Cм. товченик 1). Мені шо вдень, шо вночі — все товкачі — говоритъ лава о себѣ въ загадкѣ. ХС. III. 62. Ум. товкачик, товкачичок.