Гармата, -ти, ж.
1) Пушка. З гармати стріляли. Як став місяць серед неба, — ревнули гармати. Лід кріпкий, хоч гармати коти.
2) військова гармата. Артиллерія. Ум. гарматка, гарматочка. Стрельнули.... з гарматки.
Дей меж. = Дій. Гай, гай! ой дей же його кату! Еол, насупившись, сказав.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Кирпатий, -а, -е. Курносый. Перехрести ніс, щоб великій ріс, а то кирпатий. Ум. кирпатенький. Моя (дівчина) он бач русява, що трошки кирпатенька.
Клінно нар. Кланяясь; покорно. Просили дєді і нені і я вашеці прошу, бисьте були ласкаві на коровай, корне покорно, клінно поклінно.
Можли́вий, -а, -е. Возможный. Неможливе у людей, можливе у Бога.
Позасмальцьовувати, -вую, -єш, гл. Засалить (во множествѣ). Пу, та й позасмальцьовував ти обидва рукава!.
Покресати, -шу́, -шеш, гл. Высѣкать огонь нѣкоторое время.
Половий I, -а́, -е́ 1) Желтый, цвѣта спѣлой ржи. Вийди, паноньку, проти нас, викуп си вінець у нас, положи червоного від вінця полового.
2) О масти: свѣтлорыжій. сѣрый съ желтымъ отливомъ. Ой воли мої та половії, чом же ви не орете? Ум. полове́нький.
Хвантя, -тя, с. Одежда, платье.
