Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

искорник

Искорник, -ка, м. Раст. Ranunculus acris. Вх. Уг. 242.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 194.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИСКОРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИСКОРНИК"
Гличка, -ки, ж. 1) Ум. отъ глиця. 2) Названіе тонкаго вола. КС. 1898. VII. 46.
Довгово́вний, -а, -е. Длинношерстный (объ овцахъ).
Допе́рво нар. = допіро.
Заги́бок, -бку, м. = загиб. Вх. Зн. 18.
Заздоро́вний, -а, -е. Заздравный, за здравіе. Молитви заздоровні.
Залепета́тися, -чу́ся, -чешся, гл. = залепетати. Тільки губонька залепечеться... твоє горе настане (о неговорящемъ еще ребенкѣ). Рудан. І. 22.
Зда́вній, -я, -є. Давній. Попід гаєм зелененьким здавняя стежечка. Рк. Макс.
Пихиць! меж. для выраженія пиханія, толканія. А він підскочив та пихиць її! Так і заноричилась. Черниг. у.
Ціпов'яз, -за, м. 1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ.
Шпилястий, -а, -е. Холмистый.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ИСКОРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.