Вереск, -ку, м. Визгъ, крикъ. Вереск у хаті.
Кабиця, -ці, ж.
1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Горить огонь тихенько на кабиці.
2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь.
Курвалькуватий, -а, -е. Распутный. Курвалькувата жінка.
Лі́рницький, -а, -е. Относящійся, свойственный лірник'у.
Лі́ска, -ки, ж. 1) Ум. отъ ліса. Усі двори лісками обгорожувані. Прилетіла зозуля і сіла на лісці. 2) Ворота, сплетенныя какъ плетень. Отворяй, мати, ліску, ведемо ті невістку. 3) Рыболовная плетенка. 4) Орѣшникъ. Ліски в сьому лісі багато. 5) Пруть, палка. Стоїть лісочка, на тій лісочці ні сучечка, ні болячечки. 6) Извѣстное пространство земли (на огородѣ, у землекоповъ и пр.). А як у вас грабарі землю гатили, — від ліски, чи ні? 7) Раст. Corylus avellana. Ум. лісочка.
Обов'язати, -ся. Cм. обов'я́зувати, -ся.
Понурий, -а, -е. 1) Смотрящій внизъ. Понура свиня глибоко корінь копає.
2) Угрюмый, мрачный. Думи мої молодії, понурії діти. Понурі думки.
Проволокита, -ти, ж. Бродяжничество, шлянье. Як пустить Бог Микиту на проволокиту, то аби де умре.
Розв'язь, -зі, ж. Развязанные снопы въ стогѣ.
Сокіл, -кола, м. Соколъ. Зашумів сокіл із-за крутих гір. Употребляется какъ ласкательное слово. Ум. соколик, сокіло́к, соколонько, соколонько, сокільчик, соколе́ць, соколко, соколочок.
