Зво́нпити, -плю, -пиш, гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Не звомпив же й січовик, на п'ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Всюди про козацьке щастє звонпили.
Ле нар. = лем.
Ли́тися, ллю́ся, ллєшся, гл. Литься. Ні п'ється, ні ллється, ні в чарці не остається. А в тії дівчини, а в тії молодої аж на землю сльози ллються. Столітнії очі як зорі сияли, а слово за словом сміялось, лилось.
Нагорну́ти Cм. нагортати.
Перегачувати, -чую, -єш, сов. в. перегати́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) Дѣлать, сдѣлать запруду.
2) Запруживать, запрудить наново.
Песький, -а, -е. Собачій. Пустіть! — кричить Рябко, — не будь я песький син, коли вже вдержу більш. Отже песька дитина тобі вже й до роботи не кидається.
Погін, -го́ну, м.
1) Скорость движенія. Як тілько трохи пущу погону (у млині), то зараз і зломиться.
2) ? Сонце то ховалось, то знов випливало із-за високих скель, а вони, величаві, темними погонами мережили світлий і гладкий, як скло, Дніпр.
Подопиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Допиться до чего (о многихъ). Бач, до чого подопивались.
Утоплена, -ної, ж. Утопленница.
Фаркнути, -ну, -неш, гл. Вспыхнуть. Фиркне поломін хутко.
