Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало.
Допанува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Окончить барствовать. 2) Окончить царствовать.
Жо́лоб, -ба, м. см. жоліб.
Змійок, -йка, м. Ум. отъ змій.
Кива, -ви, с. об. = кивун, кивуха.
Отчемесувати, -су́ю, -єш, гл. Отрѣзать большой кусокъ.
Позабігати, -гаємо, -єте, гл. Забѣжать (о многихъ). Кинувши рідний край, позабігали у Московщину.
Постерігати, -га́ю, -єш, сов. в. постерегти, -режу, -же́ш, гл.
1) Замѣчать, замѣтить. Петро й постеріг, хто се такий і почав придивлятись, що там за Бруховецький. Ми на йому нічого не постерегли, ніякого познаку. Постеріг лопатки в горосі. Постеріг старий, що він тяжко согрішив.
2) Прослѣживать, прослѣдить. Я й стала постерегати: як він із хати, то й я до неї. Де то він ходить, ніколи з нами не буває в компанії, — треба його постерегти.
Торос, -су, м. = тарас.
Ціт, -та, м. Четъ, четное число. У ціт припада.
