Білилечко, -ка, с. Ум. отъ білило.
Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Вилічуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. вилічитися, -чуся, -чишся, гл.
1) Высчитываться, высчитаться, вычисляться, вичислиться.
2) Вылѣчиваться, вылѣчиться.
Виторочити Cм. виторочувати.
Обколупати Cм. обколупувати.
Підпасич, -ча, м. Помощникъ пастуха.
Подобитися, -блюся, -бишся, гл. Уподобляться. Приложиться той до скотини, подобиться той безсловесним.
Правота, -ти, ж. Правота, справедливость. Суд чинитиме нехибний людям правотою.
Сластьонниця, -ці, ж. Торгующая сластьонами.
Хожалий, -а, -е. Привыкшій къ ходьбѣ, неутомимый въ ходьбѣ.
