Братко, -ка, м. 1) Ум. отъ брат. Да накажу свойму милому хоть рідним братком. мн. ч. братки и браткове. Промовив до всіх монархів: «Мої братя (браткове), я би м хотів стару віру зоставити, а иншу прияти. 2) мн. братки. а) Родъ хлѣбнаго печенья? Чого то з сього святого хліба не зробиш? Усячину: діда, братки... каленика. б) Раст. = братік 2.
Дев'ятоси́л, -лу, м. = Дев'ясил.
Дова́дливий, дова́дний, -а, -е. Досадный, тошный.
Леда́що, -ща, с. 1) Лѣнтяй. Ой роблю я, роблю, — робота ні за що: люде кажуть і говорять: сирота ледащо. Ледащо неробоче. 2) Негодникъ, негодница, безпутный, безпутная. Добрий доброго слова боїться, а ледащо й побою не бюїться. Люде серця не спитають, а скажуть: ледащо. Пуститися в ледащо. Сдѣлаться негодникомъ. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас, звести ні на що? 3) О предметахъ: плохой, негодный, дрянной. Зіма! кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що.
Лузане́ць, -нця, м. Ум. отъ лузан.
Натиня, -ні, ж. Стебель, ботва (картофельная).
Перебутний, -а, -е. Преходящій.
Поважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Рѣшиться, отважиться. Поважився на таке діло! Таке молоде, а він поваживсь її брати. 2) Польститься, прельститься. Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба.
Свячений, -а, -е. Освященный. Свячена вода.
Спиняка, -ки, ж. Ув. отъ спина. Спичка в ніс, болячка в спиняку, поздоровляю, як скажену собаку.
