Гуцюцю́, меж. = Гуць-гуці. Въ слѣдующей приговоркѣ въ значеніи: дитя. А що мені по конях, по волах, коли в мене гуцюцю на руках.
Добротли́вий, -а, -е. Добродушный, благодушный.
Забу́дьок, -дька, м. 1) Забытый предметъ. 2) Забытый въ печи хлѣбъ. Як забудька ато ззість, то все буде забувати. 3) Раст. чернобыль. Arthemisia vulgaris L. наївся забу́дьків. Сталъ забывчивъ.
Затка́ти, -тчу́, -че́ш, гл. 1) Начать ткать. 2) Заработать тканіемъ. 3) Покрывать, покрыть тканымъ узоромъ. Були ті жупани серебром заткані. 4) = заткнути. Та й заткав я йому боржій рану. Не можна всім губи заткати. З-під коріння, з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати.
Носатий, -а, -е. 1) Носатый, длинноносый. Яка ти носата!
2) Больной сапомъ. Міняй, свату, сліпу кобилу на носату. Ум. носатенький.
Онаджити, -джу, -джиш, гл. = оначити.
Остріг, -ро́гу, м. Плетень съ острішком. Новим острогом обгородились.
Поматися, -ма́юся, -єшся, гл. Пообѣщать. Помався перше косить, а тепер не йде. Я помаюсь зробити, та добре не знаю, чи добре зроблю. Помалася ходить до мене на досвітки.
Понависати, -са́ю, -єш, гл.
1) Нависнуть (во множествѣ). Сіно дощовою водою понесло, так воно на плотах понависало.
2) Быть завѣшену, закрыть чѣмъ либо нависшимъ. Та вже тая доріженька терном заросла, терном заросла, пилом припала, червоною та калиною понависала. Cм. позависати.
Фасчина, -ни, ж. = фаска.
