Гнутися, гнуся, гнешся, гл. 1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Їсть так, аж ніс гнеться, — съ жадностью ѣстъ. 2) Переносно: покоряться. Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила. 3) Увиливать, не желать сдѣлать. Не гнися, сваточку, не гнися: єсть у тебе на кошарі ягниця, — поведи на торжок та продай а нам горілочки розгадай! Довго мабуть гнувся — не давав?
Забу́бнити, -бню, -ниш, гл. Ударить въ литавры. Ой заграно мені і забубнено, бояри побужено.
Зате́мни́ти Cм. затемняти.
Знеславити Cм. знеславлювати.
Кикати, -каю, -єш, гл. Куковать. Ой кикала зозуленька.
Лемі́ш, -ша́, м. 1) Сошникъ, лемехъ (въ плугѣ). Чому ви, хлопці, не орете? — Да, дядьку, свято — Яке свято? — Чересло й леміш ізнято. Може викую я з його до старого плуга новий леміш і чересло і в тяжкі упруги, може, зорю переліг той. Зробив з лемеша швайку. Испортилъ дѣло, гора родила мышь. Ум. леме́шик.
Люб, -ба, м. Милый. Од Бога — люб, од попа шлюб, од короля весілля. На що люба любувала?
Попування, -ня, с. Священствованіе, бытіе попомъ. Сів на попування в Солодьках.
Поріст, -росту, м. Ростокъ.
Спроквола нар. Не спѣша. Як робиш спроквола, не скоро втомишся.
