Вискрібки, -бків, м. мн. Поскребки.
Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Ля́рва, -ви, ж. Потаскуха. Ах ти паскудо, лярво безноса!
Пиндючити, -чу, -чиш, гл. Надувать; выпячивать. Ми попіласті всі, а він один між нас своє пиндючить пір'я біле. (Пані) пиндючили якіїсь бочки, мостили в пазусі платочки.
Пічовий, -а́, -е́ Печной. пічова лопата. Лопата для сажанія хлѣба въ печь.
Свистун, -на, м.
1) Свистящій человѣкъ.
2) Дѣтская игрушка: глиняная свистулька въ видѣ птицы или звѣря.
3) Пустой орѣхъ съ отверстіемъ. Був колись оріх, а тепер свистун. Ум. свистунець, свистунчик.
Тихоплав, -ва, м. Медленно плавающій, ходящій, двигающійся, неторопливый. Кінь у мене тихоплав — скоро не побіжить, хоч як його жени. А ну ти, тихоплав, швидче біжи.
Утоплий, -а, -е. Утонувшій.
Харцизяка, -ки, м. Ув. отъ харциз. Возьміть його, харцизяку — він уб'є мене.
Шелепуватий, -а, -е. Глуповатый, придурковатый.
