Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

варґуля

Варґуля, -лі, ж. Шутливо въ поговоркѣ, употребляемой при випиваніи: губа. Честь Богу хвала, а св'їті варґулі на офіру. Фр. Пр. 137.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 126.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАРҐУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАРҐУЛЯ"
Відтів нар. = відтіль. Гол. І. 175.
Квітчати, -ча́ю, -єш, гл. 1) Убирать, украшать цвѣтами. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю. Шевч. 252. 2) Украшать. І волоцюгам помагали рогами людський лоб квічать. Котл.
Лопухо́вий, -а, -е. Репейниковый. Та наросте широкий лист лопуховий. Чуб. V. 668.
Пацитися, -цюся, -цишся, гл. О свиньѣ: пороситься. Свиня пациться. Вх. Пч. II. 7.
Розвіяти Cм. розвівати.
Розлючений, -а, -е. Разсвирѣпѣвшій. Навіженная розлючена темнота покинула душити Магомета. К. МХ. 20.
Роскриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. роскри́тися, -риюся, -єшся, гл. Раскрываться, раскрыться. Білі рученята раскидала, роскрилася. Шевч. 24.
Углина, -ни, ж. = вуглина. Ум. угли́нка.
Фофлавий, -а, -е. Шепелявый, неясно выговаривающій. Вх. Зн. 75.
Шинка, -ки, ж. 1) Ветчина. мн. шинки. Родъ кушанья изъ ветчины съ чеснокомъ и перцемъ. МУЕ. І. 105. 2) Дощечка, которую ткачъ закладываетъ между нитями основы, чтобы онѣ не путались. МУЕ. III. 21. Конст. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАРҐУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.