Вищебетати, -чу, -чеш, гл. Выболтать, высказать неосторожно.
Гу́бонька, -ки, ж. Ум. отъ губа.
Ми́р, -ру, м. 1) = світ. Хто ж тепер буде миром управляти? 2) Народъ. Цілий день у суботу миру-миру до їх приходило прощаться. Одходило й приходило до хати миру — хто хотів. . На пристані миру такого, що страх. 3) Миръ, спокойствіе. Помирились так, що миру не стало й до вечора. 4) hа миру. Среди людей, въ свѣтѣ. Не чуть і на миру. 5) миром. Миром і Богу добре молитися. 6) миром! Привѣтствіе гуцуловъ, обозначающее пожеланіе мира. Миро́м! єк ся маєш? чи здоров, братчику? — Дякувать! миром! А у вас, братчику, мирно? — Мирно, Богу дякувать! 7) мир-зілля. Раст. а) Geranium sanguineum. б) Dracocephalum Ruyschiana L.
Мля́вість, -вости, ж. Вялость, слабость.
Напсе́тити, -сечу, -тиш, гл. Навонять (о животныхъ, человѣкѣ). Брень, брень, шаповал, напсетив, навоняв, у кишеню поховав.
Непомилешно, непомильно, нар. Безошибочно. Твердо й непомилешно темний править службу божу.
Позносити, -шу, -сиш, гл. То-же, что и знести, но во множествѣ. Вода... позносила млини. Позносивши мішки в комору... посідали. Позносили ото вони з воза свої клунки.
Поскалічувати, -чую, -єш, гл. Искалѣчить (многихъ).
Також нар. Также. А що його любка уже без ума, мабіть також не знав.
Устиджати, -джаю, -єш, сов. в. устиди́ти, -джу, -диш, гл. Стыдить, пристыдить. Стала його устиджати.
