Двірський, -а, -е. 1) Дворовый. Сільська собака най ся між двірськії не мішає.
2) Придворный. І хилилась уся шляхта під панськую руку, оддавала дітей своїх у двірську науку.
Души́ти, -шу, -шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. 4) души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину.
Крушний, -а, -е. = крихний.
Мерля́тина, -ни, ж. 1) Специфическій запахъ животнаго: собачій, козлиный. 2) Мездра, мездрина.
На-про́весні, нар. Въ началѣ весны.
Нездібний, -а, -е. Неспособный.
Соловеєчко, -ка, м. Ум. отъ соловей.
Тріщати, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Рвонув він раз, — тенета не тріщать.
2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить.
3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить.
4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі.
Хтось, когось, мѣст. Кто то, кто-нибудь. Прийшов хтось та взяв щось.
Шапошки, -шок, ж. мн. = шапошник 2.
