Дойти́, -ду́, -деш, гл. = дійти.
Збуря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. збу́рити, -рю, -риш, гл. 1) Разорять, разорить, разрушать, разрушить, повалить. Мов городи, що ти збурив, пам'ять його зникла. 2) Волновать, взволновать, возмущать, возмутить. Та дума блискавкою мигнула в його голові, збурила всю кров.
Кобзура, -ри, ж. Ум. отъ кобза. Глянь, Орфію, глянь із неба, дай кобзури мні своєй.
Куняти, -ня́ю, -єш, гл. Дремать. Мале дитя коло його на сонці куняє. Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає.
Нара́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. нарадитися, -джуся, -дишся, гл. Совѣтоваться, посовѣтоваться, совѣщаться.
Невдачий, -а, -е. = невдалий. Ледача невістка, ледача, та й до роботи невдача.
Підпрясти Cм. підпрядати.
Помершленник, -ка, м. Покойникъ. Нехай їх Мати Бажа помилує й спасе помершленників.
Сиз, сизий, -а, -е. Сизый. На тім яворі сиз сокіл сидить. Голуб сизий, голуб сизий, голубка сизійша. Сизі орли заклекотали. Ум. сизенький, сизесенький. Постій, постій, козаченьку, мій сизенький орле. Голубочко моя сизесенька, дівчинонько моя вірнесенька.
Шарконути, -ну, -неш, гл. Рѣзнуть косой. Як би гуртом забрали коси та шарконули всю кропиву.
