Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

велетів

Велетів, -това, -ве Принадлежащій великану. Видів мальовану велетову ногу. Гн. II. 4.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 131.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕЛЕТІВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕЛЕТІВ"
Блазеня, -няти, с. Избалованный ребенокъ. Ум. блазенятко.
Вакернипа, -пи, ж. Коза, овца — бѣлая съ черными или рыжими пятнами около глазъ.
Держа́чка, -ки, ж. Перила. Угор.
Домива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. доми́ти, -ми́ю, -єш, гл. Домывать, домыть. Ще трохи пшениці не домила. Богодух. у.
Ле́тарг, -гу, м. Летаргическій сонъ. Із сього летаргу пробудила нас рідна мова. К. ХП. 123.
Ло́тать, -ті, ж. = латаття. Угор.
Полуничний, полуни́шний, -а, -е. Клубничный.
Поначісувати, -сую, -єш, гл. Начесать (во множествѣ).
Струснути, -сну, -неш, гл. 1) Встряхнуть. Струсне за гриву, то так і впаде. ЗОЮР. І. 125. 2) Стряхнуть. От чоловік струснув груші, жінка позбірала. Рудч. Ск. І. 186.
Шляхтонька, -ки, ж. Ум. отъ шляхта.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕЛЕТІВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.