До́вжи́ти, -жу, -жиш, гл. 1) Длить, удлинять. Старе, старе, що само й з міста не зведеться, а ще йому Бог віку довжить. 2) До́вжити. Проходить ра́лом по нивѣ въ длину ея.
Костяниця, -ці, ж. = камениця 2.
Ножака, -ки, м. Большой ножъ. Ріжуть мене ножакою і б'ють мене ломакою.
Осоромляти, -ляю, -єш, гл. = осоромити. Зазнаю я ту ніч прокляту, як осоромляли ви хату.
Попередень, -дня, м. Дощечка, соединяющая головки двухъ полозьевъ въ саняхъ.
Рудомизий, -а, -е. О волѣ: съ рыжими пятнами на мордѣ. Рудомизий віл.
Руштунок, -нка, м. = риштунок.
Синів 1, -нова, -ве Сыновній, принадлежащій сыну, относящійся къ нему.
Татошник, -ка, м. Раст. Ranunculus Cassubicus L.
Тюпки нар. Рысцой. Він поїхав собі тюпки. Тюпки їдь, а то замучиш її. Побіг тюпки.
