Булькіт, -коту, м. Клокотаніе.
Горю́шний, -а, -е. Горемычный. Горюшний чоловік отой Тишко: Кобилку зараз припинив, бо страх горюшну заморив.
Ґалаґа́н, -на, м. 1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. 2) Большой мѣдный горшокъ. 3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. 4) Икра изъ бѣлой рыбы. 5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ.
Довгові́їй, -ві́я, -ві́є. Съ длинными рѣсницами.
Поприпікати, -ка́ю, -єш, гл. Прижечь (во множествѣ).
Тручати, -ча́ю, -єш, сов. в. тру́тити, -чу, -тиш, гл. Толкать, пихать, толкнуть, столкнуть. Не тручай, а то впаде. Дурня на голову тручай, а він на ноги паде. Трутив, як дурного з мосту. Синойка вхопила.... в Дунай го трутила.
Тупість, -пости, ж. Тупость.
Унівець нар. см. нівець.
Ходак, -ка, м.
1) Ходокъ. Ходак добрий, до обід буде в Харькові. Який з мене тепер ходак?
2) Ходатай, повѣренный. Ананьев. у.
3) Мальчикъ, мальчуганъ.
4) Обувь.: а) = постіл. б) = личак. Не лупне так ходак, як чобіт. Жеби пес робив, то б і в ходаках ходив.
5) Ходуля. Cм. ходлі. Ум. ходачо́к.
Шпурнути, -рну, -неш, гл. Однокр. отъ шпурляти. Бросить, швырнуть. З кишені винявши півкіпки, шпурнув в народ дрібних. Шпурнув палку.
