Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потолоччя

Потолоччя, -чя, с. Измятое мѣсто въ травѣ или хлѣбѣ, измятые трава или хлѣбъ. Наша пані охоча зібрала потолоча житнеє й пшеничнеє. Чуб. III. 235.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 379.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТОЛОЧЧЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТОЛОЧЧЯ"
Бойчиха, -хи, ж. Жена бойка. Желех.
Вщ... Cм. ущ...
Деся́тчина, -ни, ж. = Десятина 1. Ум. Десятчи́нка.
Догі́дний, -а, -е. Пригодный, годный. Таке догідне, що тільки на смітник повикидать. Ном. № 6548.
Зачаклува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Заколдовать.
Зв'я́зка, -зки, ж. Связь. Вх. Лем. 418.
Капостити, -пощу, -стиш, гл. Пакостить.
Писаночка, -ки, ж. Ум. отъ писанка.
Почезнути, -немо, -нете, гл. Исчезнуть (о многихъ). Від диму всі комарі почезли.
Татаренко, -ка, м. Татаринъ, сынъ татарина. Гей одсунься, миленька, нехай заб'ю татаренка. АД. І. 164.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТОЛОЧЧЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.