Голосіння, -ня, с. Плачъ, рыданіе, жалобное причитаніе. Мати не почула її голосіння, що так і ридає.
Дерга́р, -ра́, м. Канатчикъ, занимающійся плетеніемъ канатовъ, шлей изъ пеньки. Дергарі купля' прядіво на мотузи.
Запі́сяти, -сяю, -єш, гл. Дѣтск. обмочить.
Зати́кати 2, -ти́чу, -чеш, гл. Украсить цвѣтами, заткнувъ ихъ въ волоса, головной уборъ. Та й вирвемо квіточку зелененьку, та й затичем Марусю молоденьку. Затичу біжник запашним зіллям.
Зоп'ятитися, -чуся, -тишся, гл. Остановиться. Тоді віл зоп'ятився і не став іти до його. Як скажеш, пісні він тобі віддав, то пан і зоп'яти́ться.
Кортіти, кортить (кого и кому), гл. безл. Не терпѣться, тянуть къ чему, хотѣть и желать чего нибудь. Кортить литвинка скоринки. Хто язик держить за зубами, то того нічого не кортить. Як ріжуть птицю, то аж дріжу, так мене кортіло котиться тієї крови. Кортить таки тобі домівка.
Полковничок, -чка, м. Ум. отъ полковник.
Постель, -лі, ж. Настилка изъ бересты подъ подомъ печи.
Притюпати, -ся, -паю, -ся, -єш, -ся, гл. = притупати. Притюпали пішки.
Сить, -ти, ж. Жиръ. А як виросте кабан, то вже аж тоді кладе на собі сить.
