Вавчар, -ра, м. Кличка стараго кота. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ).
Галу-балу, меж. Въ значеніи: болтать. Употребляется и какъ существительное, и какъ глаголъ. Аби зійшлись, то як почнуть галу-балу, — кого вже тут не згадають! — Галу-балу, а свині в ріпі.
Зіва́ти, -ва́ю, -єш, гл. Раскрывать и закрывать ротъ. Здорова щука припливла... та ротом і зіва.
Напе́рти, -ся. Cм. напірати, -ся.
Обіжати, -жаю, -єш, сов. в. обідити, -джу, -диш, гл. Обижать, обидѣть. Старший брат обіжає меншого. Обідив я тебе бідненьку вчора.
Поезія, -зії, ж. 1) Поэзія. (Квітка) постеріг і переняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко поезію народньої пісні. Народня поезія. 2) Стихотвореніе. Въ этомъ значеніи имѣетъ мн. ч.: Поезиї Ю. Г. Федьковича Въ этомъ значеніи Ум. поезійка. Иногда и въ ед. ч. въ знач. стихотворенія, поэтическія произведенія. Огненная поезія Шевченка. Упала мені в руки поезія якогось пана Щоголева. Зрадів я, її прочитавши... Не багато тих пісень, да чистий же мед, а не перга словесна.
Роспрямлювати, -люю, -єш, сов. в. роспрямити, -млю, -миш, гл. Выпрямлять, выпрямить.
Стрюк, -ка, м. = струк. Ум. стрючо́к, стрюче́чок.
Увозитися, увожуся, -зишся, сов. в. увезтися, увезуся, -зешся, гл.
1) Ввозиться, ввезтись.
2) Въѣзжать, въѣхать.
Укупити, -плю, -пиш, гл. Купить. Укупимо собі золотого човна.
