Бальога, -ги, ж. Лѣвша.
Блявкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ блявкати. Сболтнуть. От Іванець і собі до гурту.... да щось і блявкнув з простоти.
Вірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. «Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ вірника изъ жидовъ».
Вовк, -ка, м. 1) Волкъ, Canis lupus. Вовка ноги годують. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Вмѣсто этой правильной формы мн. ч. въ кобзар. думахъ иногда встрѣчается вовці — поддѣлка кобзарей подъ церковно-славянскій языкъ: Вовці-сірохманці нахождали. хоч вовків ганяй (у хаті). Очень холодно. вовки. Волчій мѣхъ, волчья шуба. 2) Кличка темно сѣраго и угрюмаго вода. 3) Раст. Ononis pircina. 4) Родъ дѣтской игры. загинати сухого вовка. Родъ игры: нѣсколько мальчиковъ набрасываются на одного и пригибаютъ ноги къ землѣ. 5) Средина разрѣзаннаго арбуза, остающаяся неразрѣзанной. Панич порізав кавуна на скибки і розіклав на траві. Скибки роспались і з середини випав червоний вовк. Ум. вовченько, вовчок, вовчик. По дівчиноньці дзвони задзвонили, а по козакові вовченьки завили. Въ сказкахъ: вовчик-братік та лисичка-сестричка. Ув. вовцюга.
Залу́пати, -паю, -єш, гл. Захлопать (глазами).
Куронько, -ка, м. Ум. отъ і. кур.
Смачний, смашни́й, -а́, -е́ Вкусный. Їж ячне так, як смачне. Б, пироги смашні! Та як би ще чарка горілки: то-то б поснідав. Ум. смачненький, смашне́нький.
Трупіна, -ни, ж. Слои древесины.
Чарка, -ки, ж. Рюмка. Не кричи — налий чарку та й мовчи. по чарці треба. Слѣдуетъ выпить. Ум. чаронька, чарочка.
Щебетати, -бечу, -чеш, гл.
1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати.
2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в'ються коло мене і щебечуть, мої соловейки.
