Гу́сто, нар. 1) Густо. Де густо, там не пусто. Густо замісила тісто. 2) Обильно. Густо сльози ллються. 3) Во множествѣ, много. Манастирь весь богомольці густо обступили. Людей було не дуже густо. 4) Часто. Густо дивиться, та рідко бачить. Ча́сто й гу́сто. Очень часто. Моя мати часто і густо плаче за мною. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. 5) — дзвони́ти. Звонить во всѣ колокола. Як вийшла вона слідом за попадею, то вже густо дзвонили, аж стара дзвіниця хиталась. Ум. Густе́нько, густе́сенько.
Довголі́ття, -тя, с. Долголѣтіе, многолѣтіе. Благословила мене мама на довголіття.
Команиця, -ці, ж.
1) Трилистникъ, клеверъ, дятлина. На сім боці на толоці жовта команиця.
2) Раст. Viola tricolor.
Короїда, -ди, м. Насѣк. Короѣдъ, Bostrychus.
Ло́ки, -ків, м. мн. Локоны.
Піддимок, -мка, м. Все копченое.
Поперегледжувати, -джую, -єш, гл. = попереглядати.
Пригонич, -ча, м. = пригінчий.
Швандяти, -дяю, -єш, гл. = швендяти.
Ширяти, -ряю, -єш, гл.
1) Парить, рѣять. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є.
2) Тыкать, пырять. А він ширяє ціпком по дверіх, — сліпий, бач, то й пробує поперед себе.
