Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рогачилно

Рогачилно, -на, с. Древко къ ухвату. Канев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 27.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОГАЧИЛНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОГАЧИЛНО"
Дозві́льний, -а, -е. Привольный.
Запа́морочитися, -чуся, -чишся, гл. Потерять сознаніе. Я тоді запаморочився і не знаю, як ударив її і чим ударив. Екатер. у.
Зарига́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Начать отрыгивать. 2) Запачкать рвотой.
Нагоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. нагорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Нагорать, нагорѣть.
Повідгрібати, -ба́ю, -єш, гл. = повідгортати.
Поколисати, -са́ю, -єш, гл. = поколихати. Трошки поколисала, воно й заснуло.
Самовладник, -ка, м. Самовластный, самодержавный государь. Желех.
Сприскати Cм. сприскувати.
Хворявий, -а, -е. = хворовитий.
Чужосторон, -на, м. = чужосторонець. Летів ворон чужосторон. ЕЗ. V. 37.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОГАЧИЛНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.