Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ройовик

Ройовик, -ка, м. Раст. маточникъ, Melissa officinalis L. Анн. 213.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 64.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЙОВИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЙОВИК"
Відумерщина, -ни, ж. Выморочное имѣніе. На старощиння йдуть, а за відумерщину говорять. Федьк.
Вітериця, -ці, ж. Вихрь. Вх. Уг. 231.
Лакостки, -ків, мн. Лакомства.
Мо́жна нар. Можно, возможно. Де можна лантух, там торби не треба. Ном. № 1370. Є сало, та не можна достати: високо висить. Ном. № 4729.
Недорубок, -бка, м. Не до смерти изрубленный, раненый. Хто то? питає Максим недорубків, що один був без уха, другий без пальців. Мир. ХРВ. 160.
Пересвідчити, -ся. Cм. пересвідчувати, -ся.
Позаколювати, -люю, -єш, гл. Заколоть (многихъ).
Покотистий, -а, -е. О дорогѣ: укатанный. Покотиста дорога. Черк. у.
Ростулювати, -люю, -єш, гл. = ростуляти.
Устромити, -ся. Cм. устромляти, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЙОВИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.