Вимучити Cм. вимучувати.
Витягатися, -гаюся, -єшся, сов. в. витягтися, -гнуся, -нешся, гл. Вытягиваться, вытянуться, протянуться. Та балка витяглась ік Абрамівці. Як учеше батька ціпом по лисині, той і витягсь (т. е. умеръ).
Допряда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. допря́сти, -ряду́, -де́ш, гл. Допрядывать, допрясть. Ось допряду мички, та й будемо вечеряти.
За́пі́лка, -ки, ж. Передникъ.
Ма́мочка, -ки, ж. Ум. отъ мама.
Неврочливий, -а, -е. = неврікливий. Шоб тому хазяїну коровки були й овечечки молошнії, неврошливії.
Паплюжий, -а, -е. Похабный; распутный.
Подіяти, -дію, -єш, гл.
1) Сдѣлать. Заморські лікарі нічого не подіють.
2) Сдѣлать, причинить колдовствомъ. Се щось йому подіяно: не їсть, не п'є.
Рукодавник, -ка, м. Конецъ косовища, за который держатся лѣвой рукой.
Чужина, -ни, ж.
1) Чужбина. Ой піду я з туги на чужину.
2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. Чужа чужина не пожалів. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. В мене невіхна чужа чужина. Ум. чужинка, чужинонька, чужи́ночка. Чужа чужинонька — не рідна родинонька.
