Восьмерня, -ні, ж. Доска, получаемая при распилкѣ древесваго ствола на восемь частей.
Ганятися, -няюся, -єшся, гл. Гоняться. Ганялись наші батьки по низових степах за білорогими сугаками.
Змій, змія, м. Змѣй, драконъ. Змій робиться з простої гадини, тілько їй треба так де-небудь пробути, шоб вона сім год не чула ні дзвона, ні чоловічого голосу. Тоді у неї почнуть рости крила.... і летить. І був коло Києва змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. Ум. змійок.
Ма́йстер, -тра, м. 1) Мастеръ. По роботі пізнати майстра. 2) Пѣвецъ (кобзарь, лірник), обучающій пѣнію отданнаго къ нему въ науку ученика. Вже того майстра нема, що я пристав, — умер.
Покоштувати, -ту́ю, -єш, гл. = покуштувати. Не вірь губі: покоштуй то захочеться.
Провина, -ни, ж. Вина, проступокъ. За яку провину у холодну посадили його? То се вони караються у його за провину, за гордощі без міри. Ум. провинка, прови́нонька. А за тоту провиноньку Бог би тя скарав.
Просторікати, -каю, -єш и просторікувати, -кую, -єш, гл. Разглагольствовать. Годі просторікувать.
Трійник, -ка, м. Шлея съ тремя полосами (продольными и поперечными).
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
Цуня-на! меж. Призывъ для поросятъ.
