Зазнава́ти, -на́ю, -є́ш, сов. в. зазна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Помнить, знать, узнать. Тепер яка тут глибиня, а прежні годи, скільки я й зазнаю, то тут так тільки поплюски були води. Батька й матір ледві зазнаю. На таку виїхав гору, що мій батько й я — от уже й постарівся, а не зазнаємо тут води. В хаті... що ступнею, то й спіткнешся, — уже й не зазнать, коли долівку мазано. 2) Испытывать, испытать, извѣдывать, извѣдать. Я роскоші не зазнала, а літа минають. Ідуть твої марне літа, не зазнаєш свого світа. Зазначала я за свій вік усього: і доброго й лихого. Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки.
Замі́тли́вий, -а, -е. Наблюдательный. Панич Павлик у нас дуже замітливі. Один кивне, другий моргне, третій засміється, а мій милий замітливий, — мені не минеться.
Клевак, -ка, м.
1) Кирка для разбиванія глины.
2) Клыкъ (свиньи).
Настоянка, -ки, ж. Настойка.
Невмітно нар. мені невмітно. Я не замѣтилъ, не припомню. Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало.
Недугий, -а, -е. = недужий. Бо я женник недугий, треба до мене другий.
Палій, -лія, м.
1) Поджигатель. Він палій, бо підпалив жида.
2) = паликопа.
Переднити, -ню́, -ниш, гл. Перемѣнить дно. Передни́ти діжку.
Черепинка, -ки, ж. = черепочок.
Шпилечок, -чка, шпи́лик, -ка, м. Ум. отъ шпиль.
