Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Зле́жатися, -жуся, -жишся, гл. Слежаться. Та на що ж тобі, доньку, та зеленії сукні? Та як буде та твій милий та ревнивий, то зеленее суконечко ізлежиться.
Кам нар. Чѣмъ. Угорек.
Ковалів, -ле́ва, -ве Принадлежащій кузнецу. Проїжджаючи мимо ковалеву хату. Шрам одрізнивсь. ковале́ва горілка. Названіе водки, которую пьютъ на крестинахъ. Cм. коваль 3.
Пацитися, -цюся, -цишся, гл. О свиньѣ: пороситься. Свиня пациться.
Переспіти Cм. ii. переспівати.
Попідпрягати, -га́ю, -єш, гл. Припрячь (во множествѣ).
Роспростувати, -тую, -єш, сов. в. роспро́стати, -таю, -єш, гл. Расправлять, расправить, виправить. Цю дужку треба роспростати, а то загнулася скраю.
Табачників, -кова, -ве Относящійся къ табачнику, принадлежащій ему.
Шовчина, -ни, ж. Шелковая нитка, шелковина. Ум. шовчи́нка.
