Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

свідчиця

Свідчиця, -ці, ж. = свідка. Закр.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 108.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІДЧИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІДЧИЦЯ"
Бардадим, -ма, м. Крупной комплекціи человѣкъ, верзило.
Безпосажна, прил. ж. Безъ приданаго. — дівка. Безприданница.
Вилічка, -ки, ж. Нижній брусокъ ляди (Cм.) МУЕ. III. 24.
Забу́лькати, -каю, -єш, гл. О жидкости: забульчать, забулькать, забултыхать.
На́га, -ги, ж. Позоръ, стыдъ. Не сором і не нага, що тебе сусіди не люблять? Волынск. г. Слов. Д. Эварн.
Непокірний, -а, -е. , непокірність, -ности, ж., непокірно, нар. = непокірливий, непокірливість, непокірливо.
Осібний, -а, -е. Особый, особенный, отдѣльный.
Перепрати Cм. перепірати.
Повивач, -ча, м. Свивальникъ. Мил. 29. Там Пречиста сина купала, а скупавши повивачем сповила. ХС. VII. 444.
Скепання, -ня, с. = скіпання.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВІДЧИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.